Як очистити морську воду від солі?

Звідси виникає питання: «Як очистити морську воду від солі?»

Такий показник морської води, як солоність, характеризує наявність в ній солей. Його значення коливається в межах 3,4 ÷ 3,6%, де більша частина припадає на хлорид натрію. Висока концентрація солей в морській воді не дозволяє використовувати її в природному вигляді для пиття. Непридатна вона і для промислових, господарських цілей. Тому з метою подальшого використання таку воду необхідно піддавати процесу опріснення.

Як очистити воду з океану від солі?

Існує ряд способів опріснення морської води:

  • хімічний;
  • фізичний;
  • біологічний.

До першого належать іонний обмін і хімічне осадження. До другого – виморожування, електродіаліз, зворотний осмос, дистиляція. Третій спосіб базується на здатності окремих водоростей вбирати в себе сольові складові морської води. Наука рухається вперед. В останній період для цієї мети пропонується використовувати ударні хвилі, електромагнітні поля, ультразвук.

Установку для опріснення морської води слід вибирати, виходячи з вимог, що пред’являються до очищеної води, а також умов експлуатації.

Відповідаючи на питання, як очистити морську воду від солі, варто відзначити, що сьогодні найбільш доцільно для опріснення морської води використовувати метод зворотного осмосу. Як очистити воду від солі за допомогою цього методу? Що лежить в його основі?

Метод зворотного осмосу базується на застосуванні напівпроникною мембрани плівкового типу, що володіє здатністю пропускати молекули води, затримувати розчинені в ній речовини. Мембранний фільтр розміщений між насиченою солями водою – морський, що знаходиться під тиском, і прісної. Молекули Н2О під тиском з морської води просочуються через великі за розміром осередку мембрани, в той час як об’ємні молекули солей залишаються на місці.

Чому опріснення методом зворотного осмосу переважніше?

Тому що:

  • максимально можливий ступінь очищення – 99,9%;
  • придатність води для пиття без додаткової термообробки – відсутність бактерій, вірусів;
  • використання мінімуму реагентів;
  • можливість скидання нешкідливого концентрату в каналізацію;
  • порівняно невисокі експлуатаційні витрати.